Хрещатик – вісь єднання

Багато киян напередодні гучного автошоу, побачивши нову загорожу вздовж головної вулиці столиці, подумали, що це результат відчаю міської влади з приводу паркування автомобілів геть усюди, мало не на сходах перед мерією. До слова, кількість стихійних паркувальних місць у дворах у центрі міста така велика, що якби двірникам або колективним власникам будинків дозволили за це брати гроші, то й дитячі майданчики могли б відремонтувати, й зелених насаджень додалося б. Може, й організували ще щось на кшталт прибудинкових барбекю.
Це важливий момент для формування єдності киян. Розуміння того, що немає в нашому місці нічого чужого, все наше, й кожен з нас отого нашого дбайливий господар.
Щодо недільної імпрези фірми “Reno”, то вона виявилася дуже залежною від погоди. Великі інтервали між заїздами в теплі й комфорті, з кавою й розмовами про Францію та автомобілі були б приємними, а не дратували довгим перебуванням на дощі. Та найважливіше те, що Хрещатик зуміли перетворити на безпечну, добре оснащену, комфортну для великої кількості глядачів трасу. І саме бути яскравою, гамірливою та цікавою – справжнє призначення нашої головної вулиці. Колись у дискусії про свята, концерти, імпрези на Хрещатику перемогли люди, які живуть на ньому, отож галас у вихідні їм заважає. Так колись було на багатьох мейнстритах по всьому світу. Сьогодні на Єлисейських полях у Парижі вже ніхто не живе. Офісам свята у вихідні не заважають. Так з часом буде й із Хрещатиком, коли ціни на квадратні метри дадуть змогу зробити вибір між галасливим центром і комфортним та тихим куточком у іншому районі. А поки що маємо приємну нагоду пофантазувати, що б придумати для Хрещатика, аби поповнити знання про столицю України.
Уявімо, що відновилися знамениті київські променади, описані класиками української літератури. Скажімо, якогось дня пани і пані з панночками гуляють центральною вулицею у одязі пращурів, а якогось влаштовують конкурс на кращу прикрасу з каштанів. Або ж київську котлету – бренд, знаний у всьому світі, – тут раптом славлять на всі лади: кулінари змагаються, хто зробить найбільшу й найсмачнішу, а гурмани – хто більше з’їсть, ще якісь оригінали запускають у небо, як повітряну кулю.
Можна влаштувати й своєрідний парад роззброєння: в супроводі бабусь та дідусів діти кидають іграшкову зброю на купу, а паралельно поряд виростає така сама гора з морозива, цукерок, печива.
За довжелезним столом збираються кияни не тільки заради того, аби посмакувати столичними ласощами, а й на заклик очільників міста приносять пожертви для тих, кому скрутно, і не лише в Україні, а й в інших куточках планети. Хрещатику, Хрещатику, стань віссю єднання для всіх киян, усіх українців, усіх, хто так само, як і ми, любить величний і вічний Київ!