Iнкарнації Богдана
Кожного року в день приходу у цей світ і в день переходу в інший Богдана Сильвестровича Ступки усіх, хто завітав до «Сузір’я», ми підводимо до дзеркала над каміном, дивлячись в яке, у першій нашій виставі «Сад божественних пісень», за п’єсою В. Шевчука, актор в образі Григорія Сковороди промовляв: «Чи знаєте ви, в чому різниця між житієм і життям»? Питання не втратило актуальності. У день прем’єри він подарував мені бронзову ступку, а Остап Ступка пестик до неї з подякою за Сковороду. «Все минає, але любов після всього зостається»...
З того моменту пройшло всього тридцять років і цілі чотири, як Майстра немає з нами. «Тоді тільки пізнається цінність часу, коли він втрачений». Але «Добрий розум робить легким будь-який спосіб життя». Тож діалог із божественним Богданом продовжується. Не знаю, чи правильно я розумію його відповіді на запитання, яким я мучив його під час наших останніх зустрічей. Я був режисером постановки Сергія Данченко «Здавалося б, одне лиш слово» за А. Малишком в якому він грав Т. Шевченка. Пробували перуки, грими, клеїли носи — все було марно, щоб не сказати смішно. В якийсь момент усі пророблені сенси тексту всмокталися, слово ожило, і, о диво, виникло відчуття переконливої портретної схожості.
Уявіть собі знак безкінечності з точкою переходу посередині з одного світу в інший, з однієї тілесності в другу, з безкінечності до близькості, з гіркоти пізнання до солодкості порозуміння. Відчуття вербального «я» актора і персонажа зійшлися в оту саму точку переходу у знаку безкінечності. Сковорода, Керенський, Брежнєв, Фрейд, Хмельницький Ступкою зверталися до глядача.
Сто разів я запитував у нього, в чому секрет. Кожного разу він переводив погляд на когось поруч, вихоплював його жест, краплинку пластики, кому або ще якийсь знак у міміці і на мить застигав у них, а тоді лукаво підморгував.
І це не було довершеною імітацією. Він вмів проникати у внутрішню територію іншої людини, осмислювати її, вияскравлювати найважливіше, отримувати не тільки дозвіл, а й підтримку прототипу на втілення у матерії образу. Героїв з іншого світу він інкарнував у світ земний. «З видимого пізнавай невидиме!» В одній точці сходилося спільне відчуття корінного «я» актора і персонажу, співпадали їх суб’єктивні і вербальні «я». Це до того ж нанизувалося на якусь дивну здатність Майстра символізувати слово, вчинок — «Сини віку мудріші від синів дня».
Задумуючись над природою надзвичайної популярності «Сильвестра Сталоновича», як він любив себе жартома називати — приходжу до висновку, що суть її полягає у виявлені природної для будь-якого митця волі до визнання не через себе, як такого, а через образи, які він створював. Саме в цьому секрет Майстра. Визнання не себе, а героїв у яких він інкарнував, прагнув Великий Актор. Саме це означає любити театр у собі, а не себе в театрі.
І в цій любові було його щастя. Цим щастям він оповивав усіх доречних до мистецтва театру, кіно, живопису, музики. «Шукаємо щастя по країнах, століттях, а воно скрізь і завжди з нами, як риба у воді, так і ми в ньому, і воно біля нас самих. Нема його ніде від того, що воно скрізь. Воно схоже до сонячного сяйва — відхили лише вхід у душу свою!»
Сонце Богдана посміхається нам з задзеркалля, зі Сковородою разом промовляючи: «Збери всередині себе свої думки і в собі самому шукай справжніх благ. Копай всередині себе криницю для тої води, яка зросить і твою оселю, і сусідську»!
P.S.
Із 25 по 28 серпня в столичному Культурному центрі «Кінотеатр «Київ» триватиме ретроспектива фільмів за участю Богдана Ступки «СТУПКА 75: Stranger», присвячена 75-й річниці від дня народження актора. З цієї нагоди Національний центр Олександра Довженка підготував програму, яка має на меті відійти від емблематичного амплуа актора і познайомити глядача із нетиповими, але не менш талановитими роботами Богдана Ступки. Відкриється ретроспектива українською прем’єрою художнього історичного фільму польського режисера Єжи Гофмана «Давня легенда. Коли сонце було богом» (2003), в якому Богдан Ступка зіграв одну з головних ролей. Також у рамках програми вперше на великому екрані буде показано один із останніх фільмів Отара Іоселіані «Шантрапа» (2010) та Кшиштофа Зануссі «Серце на долоні» (2008).
26 серпня на могилі видатного актора (на Байковому кладовищі у Києві) установлять бронзовий пам’ятник, виконаний як перевернутий дуб (корінням догори) — так символічно зобразив земний шлях митця одеський скульптор Михайло Рева.
У новому сезоні в МТМ «Сузір’я» глядачі побачать виставку-колаж портретів Майстра та фото-фільм вистави «Сад божественних пісень» за п’єсою В. Шевчука, в якій Богдан Ступка грав роль Григорія Сковороди.