Кип’ячені ігри Лас-Вегаса

Китайці розрізняють дев’ять ступенів кипіння води. Якась добра для зеленого чаю, якась – для чорного. У самоварах умільці тривалий час підтримували кипіння в початковій стадії, а французи, які винайшли цей прилад для продажу на вулиці зігріваючого бульйону, нічого кип’ятити не збиралися. Так чи інакше головне значення кипіння — це безжалісне знищення мікробів.
Що стосується азарту – а це не почуття чи риса вдачі – це пристрасть, спроможна досягати вищих ступенів як у творенні так і в руйнуванні, – в США для її кип’ятіння створено Лас-Вегас. Тільки тут не просто дозволено, а піднесено до насолоди без меж у часі та просторі, азартні ігри, починаючи від “однорукого бандита” на летовищі, закінчуючи покерними турнірами з ціною входу в десятки тисяч, і призовим фондом у декілька сотень тисяч доларів. Українцям це не зрозуміти. У кожному нашому більш-менш великому населеному пункті щось перепрофільовано або під казино, або під зал ігрових автоматів, частіше, це колишні гастрономи, хоча щось і про дитячий садок говорили. Зріла демократія Сполучених Штатів такого роду забави скрізь заборонила і сконцентрувала їх у Лас-Вегасі. У його котлах азарт позбувається мікробів агресії та шахрайства.
У цьому “місті для приїжджих” зносять цілком пристойні готелі, щоб побудувати нові, більш цiкавi. Крамниця з торговельною лінією довжиною в милю оформлено як арабський базар під бездонним небом; мертва петля американських гірок оперізує зменшені копії будинків, Статуї Свободи та пізнаваних Нью-йоркських хмарочосів. Готелі “Венеція” і “Монте Карло” дають яскраве уявлення про ці міста; і на гондолах вас також покатають. “Беладжіо” всім прагне бути в центрі уваги. Вражає його шоу фонтанiв, кожного дня під нову музику. Кипіння фантазії, гра з формами, кольорами, інтер’єрами та екстер’єрами захоплює, породжуючи прагнення вражень. І часом із цілодобовими ігровим азартом успішно конкурує інтерес до сценічної гри. Щоправда, що стосується бродвейських шоу, продубльованих у азартному житті Лас-Вегаса, то стадія кипіння вбиває в них аромат розгулу театральності. Знаменитий мюзикл “Фантом у опері” тут іде в одному відділенні, скорочений до 1 години 45 хвилин. Зате циркові вистави “О” і “КА”, навпаки захоплюють глибиною філософського збагнення життя цим жанром мистецтва. Цирк “Дю Солей”, керований Гі Лаліберте, до речі, азартним гравцем у покер, режисером і менеджером, демонструє нову якість цього прадавнього жанру не лише завдяки використанню сучасних технічних можливостей, переусвідомленню традиційних жанрів і окремих трюків. Захоплює серйозність розмови про життя, світ, людину в формах легких, відверто розважальних і ігрових. Назва шоу “О” від французького “eau” – вода. Коло води, куля води, планета води – так через образи, які змінюються, розшифровується назва — програма. Вся сцена являє собою величезний басейн. Кільце берега також ігровий майданчик для “слуг просценіуму”. Чомусь вони в яскраво-червоних грузинських черкесках, але без гизирів. Жива музика і спів на 70% складаються з грузинських мелодій і багатоголосся, решта – балійський “кетчак”. До танцюючих слуг у хороводі-карнавалі приєднуються скоморохи, клоуни, жонглери, потвори, довгі ляльки – тварини, і навіть Смерть. Одного з них вітром здує у воду. Його велика парасолька перетвориться на човен, немовби скутер, який плаває водою. Людина – мошка чи птах? Стрибки у воду віртуозні, які навіть викликають страх, породжують віру в спроможність людей літати. Тривалість перебування артистів під водою і швидкість переміщення під нею викликає звичайне для глядачів бажання розгадати трюк. Не варто напружуватися. Дно басейну підіймається врівень із берегами, вода відходить, і як риби на березі в момент відпливу, на ньому безсило б’ються ластами водолази.
Звідкись з’явився будинок із полунінським асясяєм у матросці. Йому хочеться спати, але ніяк не вдається поміститися в маленькому ліжечку. Кувалдою він бореться за «життєвий простір», замах, удар, промах і з утвореної діри виривається стовп води. Будинок тоне, втриматися на ньому можна біля димаря, стоячи на одній нозі. Вода прекрасна й небезпечна. Вона загрозливо загоряється, вітає букетами водограїв, переливається всіма кольорами веселки. Гра її нескінченна. Домогтися ілюзії органічності стихії (вода, вогонь, повітря) – в приміщенні вже саме собою досягнення, і як результат, встановлення діалогу глядача та живої природи. А вже як вдалося спорудити басейн об’ємом 1500 м 3 , яка його глибина, якщо пірнають у нього з 20-метрової висоти, куди дівається вода, коли дно підіймається врівень зі сценою? – питання техніки, наразі, очевидно, для нас недоступні.
Стихія землі – головний герой шоу “КА”. Система плунжерів дозволяє грати з підлогою сцени розміром – 16х20 метрів, як із аркушем паперу. Розкидані штормом європейці потрапляють до різних цивілізацій. Їх представники чи то приєднуються до європейців, як мавпячий вождь, що швидко навчився мови, чи то борються з ними на смерть, як Повелитель часу. Величезні жорна, які розганяються еквілібристами — котушечниками, готові перемолоти в пісок часу все мисляче. Артисти працюють на висоті в прямому й переносному значеннях, дивитися страшно, тим більше ніякої страховки не видно. Наповнена піском сцена здіймається горою. Мандрівники чіпляються за все лише б утримаються на ній. Але разом із піском, усього лише, як крупинки розміром побільше, злітають у провалля. Життя – випробування. Його успішно проходить сильний добротою й вірою. І знову виникає образ – “людини літаючої”. Яка, щоправда, не йде у водну гладінь, а відпружинює від землі – так влаштовані батути й робота акторів на них захоплює. У шоу “КА” механізм роботи сценічної конструкції цілком зрозумілий, але якими зусиллями й кількістю програм він керується, уявити собі важко.
Отже, сценічна гра в Лас-Вегасі на вищій точці кипіння. Місто- макет, місто-казка, притулок пристрастей, каталізатор почуттів піднесених і низьких. Останні активно пропонуються прямо на вулицях, але ми до цього не впали. Лас-Вегас висаджує в повітря набридлі готелі, збирає унікальних майстрів сцени, адаптує найкраще до температури свого бурління. У результаті все тут демонструє найбільш неповторне, людством на сьогодні вироблюване. Оф-бродвейська вистава “Стомп” уже втрачає популярність у Нью- Йорку, а її лас-вегаський варіант поки що збирає зали, щоправда, з не дуже дорогими квитками. А ось лідерові прокату нинішнього сезону мюзиклу “Wicked” – “Злий” туди взагалі не потрапити. І річ не в складності декорацій, або чисельності виконавців. У ньому дуже багато віри в диво, яке не звалиться в руки як виграш, але вистраждати й заслужити його можливо. У школі чарівників дівчина, народжена від злого дракона, і дівчина зі звичайної родини формує силу своїх талантів. Перша – з зеленим обличчям вся в тата-дракона, відразу викликає загальну симпатію. І їй дійсно багато вдається. Вона вилікує свою паралізовану сестру. Визволить із полону злого експериментатора піддослідних мавпочок. Над простою дівчиною, яка прагне стати знаменитою співачкою, жартують усі. Боротьба симпатій до геніальної потвори та красивої посередності не до бійок, підлоти й з’ясувань призводить, а до самовдосконалення та взаємодопомоги. У результаті всі подружаться, полюбляться, одружаться й це стане головним дивом без усяких див, якому глядачі будуть довго стоячи аплодувати в фіналі. Проте на Бродвеї багато прем’єр сезону, які вже завоювали добрі відгуки театралів.
Що стосується реакції газет, то в Бродвея з цим проблем немає. Під кожною великою світною назвою мюзиклу над театром є цитата з якого-небудь авторитетного видання, що стверджує, що це і є відкриття сезону, найбільш потрібне людству.
Хай так це й буде! Завдяки величезному притоку глядачів, Лас- Вегас і Бродвей комерційний успіх переплавляють на живу магму нового в мистецтві. У чималій мірі завдяки й цьому підвищується температура творчості на всій планеті.
15/02/2008
”День” №28