Корейська хвиля, 5 балів

Штормове попередження вперше надійшло від японців. Бурхливий розвиток індустрії розваг, пріоритет культури в усіх економічних починаннях, культурне самоусвідомлення нації – складові стратегії боротьби за перемогу бренда "Республіка Корея" у своєму регіоні. Корейці жартують про те, як розрізнити японця, корейця, китайця. Японці в будь-яку спеку залишаються в піджаці й краватці, кореєць зніме піджак й ослабить краватку, китаєць зніме все зайве. У магазинах, які засліплюють великою кількістю версач, карденів і кензо, булгарі й гучч, тісотів, ролексів і картьє, продавці велично пояснюють, що це не яка-небудь китайська підробка, а майстерна корейська копія.
Навіть проїхавши майже тисячу кілометрів багатополосними трасами з довжелезними тунелями, ми не побачили необробленої землі. Каскадні поля з накопичувальною системою зрошування (сезон дощів триває з червня до початку серпня), безліч теплиць (притому, що влітку середня температура становить 30 градусів за Цельсієм), а там, де вже зовсім важко що- небудь вирощувати, розкинулися смарагдові килими полів для гольфа. Гра ця настільки популярна, що один із телеканалів цілодобово транслює кращі партії з усього світу.
Міський транспорт – виклик Європі. Мені здавалося, що немає нічого кращого за цюріхські трамваї, які до секунди точні за розкладом. Сеульське метро – стартова доріжка для космічних подорожей: широкі вагони з можливістю наскрізного проходу, екрани, дисплеї, таблиці. Кожна лінія й кожна станція мають номер, колір, назву на корейській та англійській мовах. Ліфти, ескалатори й усюди дзеркально-стерильні підлоги, щоб не хвилюватися, якщо дітям захочеться на них погратися. При цьому на вулицях за вами стежать таксисти – в чорних машинах а-ля лімузин і білих на зразок "Lanos" (удвічі дешевше, але на рівні київських цін). Щоправда, таблички «говоримо англійською» є перебільшення й там, і там.
Буквально чіпляються за дерева вуличні "хавчікі" – там дістають із холодильника шматочки риби, курячі пупки, овочі й усе смажать на ваших очах. Лавка, стіл, алюмінієвий посуд. Ще є дешеві їдаленькі з національною кухнею. У меню 5-7 страв, кожна за ціною всього $5, дуже тісно, зате море привітності. Їх витісняють європеїзовані ресторани й кафе. А на зміну корейській горілці "судзю", міцністю 20 градусів, ємністю 250 грам – одна пляшка – два дні веселощів, приходить віскі. Хоч нічого ближче за нашу перцеву на меду для шанувальників "кімчі" (капуста з червоним перцем – обов’язкова й невід’ємна складова будь-якої трапези), мабуть, і не знайдеш. От бездонна ніша споживання. Але що ж взамін, крім цього божественного напою, або просто за гроші можна отримати від Кореї? Скуповувати наукові відкриття й технології, як японців, там поки що не можуть, клепати дешевий ширвжиток у планетарному масштабі, як китайці, не хочуть. При цьому тримають 70 відсотків ринку комп’ютерних ігор. Придивіться – ваші діти їхні активні споживачі вже зараз і ще більше активні в майбутньому, але вже не тільки ігор. Розваги для корейців, які мають п’ять днів відпустки на рік і постійно для всіх ненормований робочий день, – заслужена винагорода. Але щоб збільшити ринок споживання, треба зробити для інших розвагу способом існування. У Кореї готові дуже багато чого зробити для того, щоб споживачі їхньої праці нічого не робили. Усемогутній Samsung пропонує модель будинку майбутнього. Господиня на дисплеї бачить картинку продуктів, що є в холодильнику, потім страви, які можна з них приготувати, потім – послідовність дій господині. Плита запросить у момент готовності. На дисплеї всі речі, що є в гардеробі. Ваш настрій з’ясовується за дотиком пальця. На екрані кілька пропозицій комбінацій одягу й аксесуарів. Шафа видає з різних секцій обране вами. Про можливості кришки унітаза та його самого треба писати окремо, бо мочитися в нього – все одно що поему про себе писати.
На відміну від японців, які ставлять себе вище за споживачів їхніх товарів, і китайців, що усміхаються своїми підробками над досягненнями європейців, таємна зброя Кореї полягає в тому, що вона намагається налагодити гармонійний діалог із споживачем, продемонструвати здатність пристосуватися, не втративши своєї особливості, не бути потайливою, коли корчиш усмішку розуміння, а бути природно відкритою й закритою одночасно. Конфуцій у Кореї популярніший ніж на своїй батьківщині, а його афоризм "Коли я кидаю камінь у воду, то неодмінно потрапляю в самий центр кіл, що розходяться від нього" вповні характеризує ситуацію. Тільки на шостий рік участі Республіки Корея у фестивалі "Київ травневий" до нас приїхав сучасний молодіжний коллектив "Дудрок". В Опереті аншлаг, як на гастролях "Таганки" 20 років тому. Я був переконаний до цього, що корейське мистецтво аналогічно до нашого ансамблю Вірського прекрасне й незмінне. Таким чином, хвилювання сусідів із приводу культурної експансії мають підстави. Танцювальний спектакль "Балерина покохала Бі-боя" — тобто парубка, який захоплюється брейк-дансом – після запрошення на Бродвей множиться ще на три склади колективу – для Сеула, по Кореї й по Азії. Ні балетмейстер, ні режисер, а, як він сам говорить про себе, людина, яка знає, що потрібно публіці, Мун Ючеол, викупивши будівлю на 400 глядачів, приступає до спорудження нового театру на 1000 місць. Без підтримки держави, але з ціною квитка для студентів $80.
Москва поступається Сеулу в списку найдорожчих міст світу, хоч – завдяки тому, що потрапила до нього – збільшила на 20% приток іноземних туристів. А квитки в московські театри дешевші. Можливо тому, що всім нам, які вилізли з Совєтів і до залишкового фінансування культури звикли, не зрозуміти, що спочатку стиковка аур, сприйняття мелодій, ритмів, фарб, радість взаємного захоплення, й уже потім обмін товарами й послугами.
Корея – країна багатовікових традицій і технологій майбутнього. Коли приїздив до місць зустрічей багато разів, то на короткій дистанції від транспорту до вхідних дверей встигав спітніти до непристойної вогкості одягу, тоді я жартома назвав Корею "країною автобусної прохолоди й магазинної роси". І дійсно, крапелька стікає з чола й водоспад по спині, коли усвідомлюєш трудовий потенціал, рішучість і визначеність мети великого народу. На цій пафосній інтонації варто було б і закінчити, якби не знати...
Якби не знати, що майже рік посольство України в Кореї було без посла, й активи минулих років практично всохли. Та й не важко зрозуміти українського дипломата, який на зарплату, як скрізь, має жити в місті, де один кілограм картоплі стоїть три долари.
Якби не знати, що прем’єр- міністр Корея проголосила курс активної підтримки корейської діаспори, досить чималої в Україні.
Якби не знати, що уряд Кореї за свій рахунок і завдяки зусиллям дружини посла Узбекистану зробив дорогі операції на серці узбецьким дітям, і він відкритий для такої допомоги дітям усіх країн.
Якби не знати...
Ми живемо в юній країні й нам належить бути молодими незалежно від віку. Увесь досвід світа сьогоднішнього має стати нашим надбанням. Тільки б розворушити болото самозахоплення, підняти з надр нетлінності душі української планетарну любов і космічне мислення, й нехай нікого не злякає хвиля української всесвітності, хвиля вільнодумства, шторм розуміння, сприйняття, любові.
19/08/2006
День №140