Подорож у сімдесяті

У останні роки все впевненіше про себе заявляє творча молодь, що починає займати своє місце в українськомутеатральному просторі. Серед молодих обдарувань особливу увагу привертають цьогорічні випускники Київського національного університету театру, кіно і телебаченняімені І. К. Карпенка-Карого, що закінчили курс Народного артиста України Миколи Рушковського. Саме вони грають у виставі Київської академічної майстерні театрального мистецтва «Сузір’я» - «Чудики» за оповіданнями Василя Шукшина.

Поставили виставу провідні актори Київського академічного драматичного театру на Подолі Сергій Сипливий та його дружина Софія Письман. Крім служіння у театрі в їхньому творчому доробку десятки ролей у кіно та телесеріалах.

«Героїв своїх оповідань В. М. Шукшин брав із сільського середовища, бо вважав, що, лише проста людина з глибинки зберегла у собі всі позитивні якості, що дані їй від початку буття. Їй найбільше властива та щирість, доброта і наївність, яких так не вистачає сучасним міським людям, знівеченим прогресом і цивілізацією. І нас привабили ці звичайні люди з незвичайними характерами. Вони завжди складні для розуміння, але, разом з тим, близькі кожному.

Вистава «Чудики» дарує розчулену усмішку, нехай інколи сумну, але завжди добру. Іноді наших Чудиків стає шкода, але ми не намагаємося викликати співчуття. Ні, ми не ідеалізуємо своїх героїв. Ми хочемо показати їх такими, якими вони є – зворушливими та простими», - розповіли творці вистави.

«Чудики» це сім історій про звичайних людей з їхніми чеснотами та вадами. На сцені зовсім молоді актори, але ти їм віриш навіть коли вони грають бабусь та дідусів. І справа тут зовсім не у гримі чи зовнішній подібності, а у вмінні заглибитися у внутрішній світ персонажів. Актори немов не грають героїв, а розповідають про них від третьої особи. Це дає їм можливість подивитися на дійових осіб збоку. Одяг є стилізацією під ту добу, в яку творив В. Шукшин. Зі смаком підібраний музичний супровід. У виставі є все - і сміх, і сльози. Так само як і в житті.

Напевне ця постановка «Сузір’я» буде цікавою як для представників старшого та середнього поколінь, яким допоможе згадати їхню молодість, так і юним глядачам, що зможуть тепер іншими очима подивитися на своїх батьків та дідів.

У декого може виникнути питання, навіщо нам сьогодні потрібна російська класика, чим цікавою сучасному українському глядачеві може бути російська глибинка сімдесятих років минулого століття. Ось як на це питання відповів художній керівник Київської академічної майстерні театрального мистецтва «Сузір’я», Народний артист України Олексій Кужельний.

«Такі письменники як Василь Шукшин належать не Росії чи якійсь іншій країні. Вони належать усьому людству». Напевне важко не погодитися з таким твердженням.

Едуард ОВЧАРЕНКО