Треба розкошувати

Насамперед хотілося б зазначити, що ознаки початку нового століття виявилися в усіх галузях життя. Колись дикторів на телебаченні замінили журналісти, зараз журналiстiв змінили вчені – психологи та соціологи починають вести програми. І це породжує думку про те, що iнформацiєю сьогодні дуже просто володіти, а мотивація вчинків, розумiния логіки подій, або навпаки, їхньої абсолютної нелогiчностi, потребує нового викладення інформації, а також нового погляду на сучасні процеси в житті людства.
Історія підтверджує: коли починалися важкі часи, людство завжди намагалося знайти їм пояснення, що парадоксальним чином призводило до появи есхатологічних очікувань та невтішних прогнозів.
Не стала, на жаль, винятком i доба сьогоденної кризи. Наймудрiшi, тобто ті, хто дивиться у майбутнє, вже зрозуміли, що нас, тобто все людство, чекає випробування. І дуже важливо, щоб ми продовжували свідомо працювати, розуміючи своє призначення та мiсiю на планеті. Настав момент, коли весь світ усвідомив, що на Землі не буде спокою та гармонії, доки не буде створено гідних умов життя для всіх країн без винятку.
Абсолютно зрозуміло, що ставлення до природи, оточуючого світу – теж спільна позиція, що не дозволяє комусь проводити ядерні випробування, а комусь – забруднювати воду. Це є питанням спільноти. Я кажу про загальні свiтовi проблеми, але саме зараз люди зрозуміли, що насправді наша планета дуже маленька. Здавалося б, трапляється якась надзвичайна подія десь у Мексицi або Австралii, але ми бачимо її наслiдки тут i зараз, поряд з нами.
Є широкий свiт, вiддалене й близьке коло проблем. Iнодi вони нiбито десь далеко, але насправдi поруч.
Криза в iдеалi повинна вивести цивiлiзацiю на новий щабель, якiсно кращий, нiж той, на якому ми перебувасмо зараз. Треба сприймати її як ознаку того, що треба щось радикально змiнити в системi. І це можна розглядати під рiзними кутами зору. Наприклад, у нинiшньому роцi наш театр не братиме участi у деяких заходах, тому що їх вiдмiнили через фiнансову скруту. Я розумiю, що ми не одинокi – в усьому свiтi мистецтво переживає не найкращi часи, але я також розглядаю це як ознаку: мабуть, у театрi треба шукати новi форми, вдосконалювати надбання.
Якщо ми сьогоднi не будемо думати про завтра, яке, звiсно, прийде, тодi катастрофа, з якоi ми почали, перемiститься до нашого майбутнього. Зрештою кожен з нас повинен вийти з кризи оновленим та кращим, нiж був на той момент, коли вона трапилася.
Попереджений означає озброєний, а тому треба багато працювати, розширювати своє розумiння свiту i людини, пламувати своє ще бiльш цiкаве та краще життя.
Така ж сама економiчна криза спiткала Наполеона, коли вiн готувався до вiйни з Росiєю. І вiн винайшов дуже простий спосiб боротьби з нею –розкошувати. Вiн примусив пiдданих заможно вдягатися, будувати розкiшнi палаци, влаштовувати бали, що дало поштовх циклу, який надає сили, крові, енергiї. Прагнення до гедонiзму сприяє розвитку суспiльства.
Зараз ми бачимо, що людей у театрах побiльшало, i не тому що квiтки стали подешевшали, а тому що, мабуть, зростає потреба у духовному хлiбi.
Дуже важливо вмiти вдарити лихом об землю та заспiвати, зрадiти – саме це не раз врятовувало українцiв та iншi нацiї впродовж iсторiї.
Треба прагнуги до розкошi життя , але необхiдно сприймати пишноти не лише у виглядi дiамантiв, а також як допомогу слабкому, бідному та голодному. Це теж розкiш, i бiльш витончена та приємна.
Я за розкiш, яка приведе нас – усе суспiльство, усе людство – до розумiння необхiдностi спiвпрацi, спiльних рiшень, загальної домiвки та спiльного життя.
28/05/2009
”Известия в Украине”