«Здавалося б, одне лиш слово»...
Спочатку було слово — настільки зрозуміла, загальновживана формула, що мало кому приходить на думку розмірковувати, що насправді стоїть за нею.
Якщо мова не є результатом культурного розвитку, тоді вона є виявом особливості людини, навіть інстинкту, притаманного виключно їй.
Вчені певні, що мова сприяє мисленню, але не є причиною його виникнення. Якщо Всевишній творив людину за образом і подобою своєю, то чи не за словом творив він навколишній світ людини? Подумав — дерево — і по слову створив його. До речі, чомусь у цьому слові багатьма мовами є буква «Р», вимова якої більш за інші літери відрізняється у різних мовах. А коли ідея вилилися у «слово-формулу», вона почала жити і яскравіти безліччю своїх форм.
Швейцарський лінгвіст IX ст. Ф. де Соссюр стверджував, що значення слів перебуває не у взаємозв’язку між річчю і її назвою, а в більш тонкому поєднанні поняття та його звукового втілення — в акустичному образі. Пов’язує поняття і його звукове відображення слухач — і звідси витікає, яке значення він надає почутому.
Вчені доводять, і факти підтверджують — здатність використовувати мову пов’язана з емоційним розвитком.
Чудове спостереження Т. Хорді: «Йому хотілося поділитися своїми переживаннями. Але намагатися передати це нез’ясоване почуття грубими засобами мови було все одно, що спробувати донести аромат в решеті».
«Ну що б, здавалося, слова...» — дивувався Кобзар. Бо знав їхню силу й слабкість, підступність і ціну.
Така довга передмова присвячена всього одному слову, яке бентежить мене з того моменту, як ми визначилися з текстом гімну нашого народу, гімном нашої Батьківщини. У 2003 році мені доручили на майдані Незалежності зробити свято Гімну України.
Розгубленість із приводу того, з чого створити програму на півтори години, подолала проста ідея пред’явити пісні, які в різні часи слугували українцям гімнами. Це вирішило питання різноманітності: від а капела, троїстих музик, народного, військового, симфонічного оркестрів до електронної музики.
«Ще не вмерла України і слава, і воля» — спочатку співав Національний заслужений академічний народний хор імені Григорія Верьовки, а на фінал — народний артист України Олександр Пономарьов. Від громади до персони — такий шлях програми, яка закладається у сакральному тексті цієї доленосної пісні.
Ми єдині, коли кожен свій голос долучає до спільної музики життя, проголошує своїми принципи існування громади. По різному формується програма, закладена в гімні, — лірично, молитовно або заклично:
«Ой у лузі червона калина
похилилася,
Чогось наша славна Україна
зажурилася.
А ми тую червону калину
підіймемо,
А ми нашу славну Україну гей,
гей розвеселимо!»
«І з колін піднятись поможи
І благослови у добрий час
Боже, Україну збережи,
Господи, помилуй нас»
Кожне слово в гімні дорогоцінне, значуще, бо обраністю своєю має слугувати інструкцією усвідомлення щастя. Щастя в боротьбі, любові, надії на кращу долю свою і спільну.
Тому формула «Запануєм і ми, браття» видається несповна відповідною нашим завданням. Адже вона стверджує, що зараз панує в нашім краї хтось інший, і наша новітня історія тому яскравий доказ. Вірити в світле майбутнє — обов’язок громадянина. Але, як пророчив апостол Яків у Соборному посланні «Віра без справ мертва». Ми маємо панувати, працювати і вірити в себе, в свою країну.
Терміново необхідно поміняти у названому рядку «запануєм» на «і пануємо ми, браття, у своїй сторонці...»
«Запануєм i ми, браття,...» звучить як запрошення до пасивності. Не до терпіння, смирення, а саме до бездіяльності.
Нам сьогодні, як ніколи, потрібна дієва мова. Такою стала англійська в Америці в часи Рузвельта. Дія — цінність. Переконання правильні, якщо вони діють. Слова, підтверджуючі бажання довіку жити разом у чесному шлюбі, короткі і дієві: «Так, буду!». Така мова вербальне самовідчуття робить піднесеним, готовим до бою «за поступ, щастя й волю».
«Слово, моя ти єдиная зброє...» потужно проголошувала Леся Українка, тож, «пануємо ми» — нехай присягою нам стане «Слова та голос — більш нічого, а серце б’ється — ожива, як їх почує».
Олексій КУЖЕЛЬНИЙ, народний артист України